Критичний аналіз практики застосування закону України «Про санкції» крізь призму практики Касаційного господарського суду верховного суду (на прикладі постанови Касаційного господарського суду верховного суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/2

Анотація

Станом на сьогодні питання санкційного законодавства є надзвичайно малодослідженим. Особливо – такого його інструменту як індивідальні санкції, що зумовлює актуальність дослідження.

Метою дослідження є системний аналіз  Постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №  910/2529/22 на предмет відображення дискусійних моментів застосування такого виду санкцій, як блокування активів.

У сучасних реаліях повномасштабного вторгнення рф на територію України, практика порядку застосування санкцій в межах Закону України «Про санкції» викликає досить багато суперечностей.

Прикладом може слугувати судова справа №  910/2529/22, яка розглядалася Касаційним господарським судом Верховного Суду від 21 червня 2023 року.

Дана судова справа є показовою в ряді проблемних моментів, які виникають при застосуванні санкцій в межах Закону України «Про санкції».

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 червня 2023 року №  910/2529/22 має важливе значення як для правової науки, так і для правозастосування з огляду на, як мінімум, наступні три аргументи.

Перший – це глибоке дослідження Касаційним господарським судом Верховного Суду фактичних обставин справи. На нашу думку, ОСОБІ_1 мало бути відмовлено у задоволенні позовної заяви ще на рівні першої судової інстанції. Проте, по факту, позовну заяву задовольнив не лише суд першої інстанції, а й апеляційний суд, що свідчить або про нефаховість суддів, які ухвалювали рішення, або про їх небажання з’ясувати суть правової природи предмета спору. З огляду на важливість санкцій як ефективного інструменту в аспекті протистояння рф в сучасних українських реаліях, така ситуація є неприпустимою. Натомість Касаційний господарський суд Верховного Суду виконав свої функції у якості касаційної інстанції надзвичайно професійно, адже з’ясував глибоку суть проблематики предмета судового спору, чим, фактично, створив нову практику так званого «переконливого» прецеденту.

Другий аргумент - це відповідь про те, чи мав право Департамент СБУ втручатися в, так би мовити, корпоративні правовідносини. І третій, останній, аргумент – це уточнення позиції щодо моменту набрання чинності Указом Президента України щодо введення в дію санкцій РНБО.

У якості перспективи подальших наукових досліджень можна запропонувати аналіз інших судових рішень Верховного Суду у сфері санкційного законодавства.