Правовий досвід запровадження надзвичайних правових режимів в зарубіжних країнах

Анотація

Стаття  присвячена  дослідженню  надзвичайних правових режимів, які  визначені  законодавством  зарубіжних країн,  а також досвіду їх застосування в кризових ситуаціях.

Надзвичайні правові  режими  є одним з видів особливих правових режимів, що полягають  в запровадженні  додаткових заходів з боку держави для  збереження  конституційного ладу та захисту громадян шляхом  наділення  державних (місцевих) органів влади додатковими повноваженнями з метою запровадження ними заходів надзвичайних правових режимів та усунення негативних наслідків від загроз внутрішнього (зовнішнього) характеру.

Основними ознаками надзвичайних правових режимів є: підстави їх запровадження (надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, збройні конфлікти, масові заворушення, війна); суттєве обмеження прав та свобод громадян (свобода пересування,  свобода слова, право на збори, мітинги, тощо); розширення повноважень державних (місцевих) органів влади для забезпечення безпеки та правопорядку, захисту прав та свобод громадян; особливий порядок управління територією на якій запроваджено надзвичайний правовий режим; тимчасовий характер зазначених режимів, який характеризується тим, що вони діють виключно в умовах його запровадження.  

Крім цього, дослідженням проведено аналіз підстав запровадження зазначених режимів за законодавством провідних зарубіжних країн, які мали такий досвід (США, Франція, Ізраїль, Індія тощо) та встановлено, що в зазначених країнах надзвичайні правові режими мають різні форми (способи) правового регулювання, проте їх запровадження поєднано єдиною метою, принципами, інститутами за допомогою яких досягається мета їх запровадження.

Зокрема, в США запровадження надзвичайних правових режимів регулюються великою кількістю  нормативно‐правових  актів, з яких, частина направлена на врегулювання відносин, що були порушені природними чинниками, в тому числі заворушеннями всередині країни, інша частина нормативно-правових актів стосуються виключно питань зовнішньої військової агресії проти країни.

Законодавство Франції виділяє три види надзвичайних правових режимів: стан війни; стан облоги; надзвичайний стан. При цьому, Конституцією Франції передбачено наділення Президента тимчасовими повноваженнями у випадках бездіяльності парламенту.

У Польській республіці регулювання питання надзвичайних правових режимів здійснюється окремих розділом Конституції. В зазначеному розділі поняття «надзвичайний стан» використовується як об’єднане поняття, що включає в себе: воєнний стан; винятковий стан; стан стихійного лиха.

В статті автором також наголошується на необхідності вдосконалення законодавства України щодо порядку продовження дії правового режиму воєнного стану, в тому числі наділення Президента України повноваженнями на одноосібне прийняття рішення у разі коли Верховна рада України, як колегіальний орган, не може функціонувати протягом певного періоду, а також, наголошується на необхідності прийняття єдиного кодифікованого акту, що буде регулювати питання надзвичайних правових режимів в Україні.