Система соціального-правового захисту військовослужбовців та членів добровольчих формувань територіальних громад

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню сутності та особливостей системи соціально-правового захисту військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, а також членів добровольчих формувань територіальних громад. Визначено, що соціальний захист військовослужбовців в Україні має такі основні цілі: підтримання високого рівня обороноздатності держави за рахунок залучення до військової служби придатних до її несення осіб з високим рівнем розвитку професійно значущих якостей і мотивації до захисту територіальної цілісності та суверенітету; підтримання соціальної стабільності у військових формуваннях за рахунок забезпечення базових потреб військовослужбовців при проходженні військової служби; забезпечення соціальних гарантій для осіб, звільнених з військової служби за віком, вислугою або станом здоров’я, а також для членів сімей загиблих та зниклих безвісті військовослужбовців.

Виокремлено ключові аспекти соціального захисту, включаючи грошове, продовольче, речове, медичне, психологічне та житлове забезпечення. Сформульовано авторські визначення їх понять, проведено аналіз їх змісту. Узагальнено властивості системи соціально-правового захисту військовослужбовців та членів добровольчих формувань територіальних громад, до яких віднесено: 1) комплексність (підтримка військовослужбовців і членів їх сімей протягом проходження служби та після її завершення має забезпечувати захист їх основних потреб (грошових, продовольчих, речових, медичних, психологічних, житлових та ін.), охоплюючи широке коло гарантій); 2) стабільність (соціально-правовий захист військовослужбовців та інших категорій громадян має безперешкодно здійснюватися протягом тривалого періоду, що, у свою чергу, потребує реалістичності законотворчої діяльності при визначенні обсягу гарантій та пільг; 3) детермінованість специфікою проходження військової служби та основними проблемами, ризиками та небезпеками, що виникають під час її проходження; 4) наявність позитивного впливу наявного рівня соціально-правового захисту на стан національної безпеки і оборони, а також на морально-психологічний клімат у військових формуваннях.

Сформульовано поняття системи соціально-правового захисту військовослужбовців та членів добровольчих формувань територіальних громад як сукупності гарантій забезпечення їх основних потреб, нормативно-правового регулювання і правозастосовної практики, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод означених осіб, задоволення їх матеріальних і духовних потреб, пропорційне ризикам та небезпекам їх діяльності.