Гендерно зумовлена жорстокість під час війни в Україні: кримінологічні аспекти та проблеми притягнення до відповідальності

Анотація

Анотація. Актуальним є дослідження гендерно зумовленої жорстокості в умовах збройного конфлікту в Україні. Стаття висвітлює проблему системного використання гендерно зумовленого насильства (ГЗН), зокрема сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), як інструменту війни російською федерацією проти українського населення. Розглядаються теоретичні засади ГЗН, його співвідношення з СНПК та міжнародно-правове підґрунтя протидії цим явищам, включаючи норми міжнародного гуманітарного права (МГП), міжнародного права прав людини (МППЛ) та міжнародного кримінального права (МКП). Аналізуються ключові міжнародні документи, такі як Женевські конвенції, Конвенція CEDAW, Стамбульська конвенція, резолюції Ради Безпеки ООН 1325 і 1820, а також положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду. У статті обґрунтовується необхідність глибокого кримінологічного аналізу проявів ГЗН в українському контексті після повномасштабного вторгнення. Методами дослідження були аналіз міжнародних та національних нормативно-правових актів, узагальнення наукових праць українських та зарубіжних дослідників, аналіз офіційних статистичних даних та звітів моніторингових місій і громадських організацій. Досліджено масштаби та географію поширення СНПК в Україні, його жорстокі форми (зґвалтування, каліцтва, примусове оголення), високий рівень латентності злочинів. Розглянуто також вплив війни на зростання ризиків торгівлі людьми та ескалацію домашнього насильства, проаналізовано зміни гендерних ролей та стереотипів в умовах конфлікту. У статті аналізується національна система реагування на ГЗН та СНПК під час війни. Автор статті вважає, що, незважаючи на відповідність законодавства міжнародним стандартам та інституційні зусилля, процес притягнення винних до відповідальності стикається із серйозними проблемами. До них належать відсутність доступу до окупованих територій, труднощі збору доказів, психологічна травма та стигматизація постраждалих, недовіра до правоохоронної системи, а також прогалини у законодавстві. Аналізується система підтримки постраждалих та захист прав військовополонених. У роботі зроблено висновок, що ефективна протидія гендерно зумовленій жорстокості під час війни потребує комплексного підходу. Особлива увага приділяється поняттям гендерної рівності, гендерно зумовленого насильства, сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та їх кваліфікації як воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Встановлено доцільність завершення імплементації норм МКП та МГП у національне законодавство, зокрема криміналізації злочинів проти людяності та ухвалення законів щодо статусу постраждалих від СНПК та репарацій. Автор пропонує власні пропозиції щодо вдосконалення, включаючи посилення інституційної спроможності правоохоронних органів і судів, розширення мережі послуг для постраждалих, проведення інформаційних кампаній для подолання стигми та впровадження чутливих протоколів розслідування. Ключові слова: гендер, гендерна рівність, гендерно зумовлене насильство, сексуальне насильство пов’язане з конфліктом, збройний конфлікт, війна в Україні, міжнародне гуманітарне право, міжнародне кримінальне право, воєнні злочини, злочини проти людяності, притягнення до відповідальності, захист постраждалих.