Соціально-психологічні та гендерні детермінанти формування життєстійкості особистості в умовах воєнного стану: соціологічний аналіз

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз соціально-психологічних і гендерних детермінант формування життєстійкості особистості в умовах воєнного стану з урахуванням міждисциплінарної інтеграції соціологічного та соціально-психологічного підходів. Обґрунтовано актуальність дослідження в контексті тривалого воєнного впливу на соціальну структуру суспільства, трансформацію соціальних ролей і статусів, а також зростання психоемоційного навантаження на населення України. Життєстійкість інтерпретується як інтегративна, багаторівнева характеристика особистості, що формується в процесі соціалізації та виявляється у здатності зберігати внутрішню цілісність, ефективно функціонувати й адаптуватися до умов невизначеності та хронічного стресу. Визначено структурні компоненти життєстійкості (когнітивний, емоційно-регулятивний, поведінковий) та окреслено ключові механізми її розвитку: смислотворення, когнітивну переоцінку, саморегуляцію, соціальну підтримку, інтерналізацію соціальних ролей і формування соціальної ідентичності. Проаналізовано роль освітнього середовища як соціального інституту, що забезпечує формування адаптивних моделей поведінки, розвиток емоційної компетентності та критичного мислення. Окрему увагу приділено гендерним особливостям переживання стресу та вибору копінг-стратегій, зумовленим соціально сконструйованими ролями й очікуваннями. Представлено результати емпіричного дослідження, які засвідчують наявність статистично значущих гендерних відмінностей у рівнях життєстійкості, особливостях саморегуляції та моделях адаптивної поведінки в умовах воєнного стану. Окреслено практичні напрями підвищення життєстійкості з урахуванням соціально-психологічних і гендерних чинників.