Шляхи формування гнучкості в закладах вищої освіти

Анотація

Розвиток гнучкості дозволяє сучасним студентам діяти швидше, відчувати власну свободу рухів, допомагає ефективно використовувати силу під час фізичної активності тощо. Аналіз проблеми розвитку гнучкості є актуальним з огляду на необхідність оновлення програм фізичного виховання закладів вищої освіти. Метою даної роботи є комплексне дослідження основних елементів розвитку гнучкості здобувачів вищої освіти. Для цього були використані такі методи дослідження: аналіз сучасної літератури, узагальнення, конкретизація та спостереження. Деякі дані наводяться з особистого досвіду, заснованого на спостереженнях за заняттями аеробікою. Результати дослідження свідчать, що достатній рівень розвитку гнучкості дозволяє уникнути втрати рівноваги й падінь, сприяє розвитку свободи та швидкості виконання вправ на заняттях з аеробіки. У роботі також визначено, що гнучкість реалізує здатність студентів максимально швидко виконувати різноманітні (як прості, так і складні) рухи, оскільки ця здатність тіла закладена в можливостях виконувати рухи з найбільшою амплітудою. У дослідженні визначено основні природні фактори, що впливають на розвиток гнучкості в студентів, серед яких: зміна ритму рухової активності, будова суглобів, індивідуальні анатомічні особливості суглобів, функціональності нервових центрів, температура м’язів, довжина та еластичність зв’язок та сухожиль тощо. Водночас доведено, що важливими факторами, які сприяють ефективному розвитку гнучкості в студентів на заняттях з аеробіки, є постійне повторення фізичних вправ (як на уроці, так і самостійно), їх варіативність, розвиток різних м’язів та постійний нагляд за дихальною системою під час виконання вправ різної складності. У висновках підсумовано, що гнучкість – це фізична здатність організму, розвиток якої сприяє здійсненню інтенсивних фізичних рухів, досягненню абсолютної амплітуди рухів у низці суглобів. У дослідженні також визначено основні фізичні вправи, що сприяють розвитку гнучкості, виокремлено кілька їх видів: статичні, активно-динамічні та пасивно-динамічні.