Самоправство: межі кримінальної та адміністративної відповідальності

Анотація

Стаття присвячена кримінально-правовому аналізу окремих об’єктивних ознак самоправства, кримінально-правовому впливу за вчинене діяння, визначенню підстав відмежування від самоуправства, відповідальність за яке передбачена КУпАП. 

Самоуправство є правопорушенням зі змішаною протиправністю, оскільки за його вчинення передбачено відповідальність адміністративним та кримінальним законодавством. Встановлюючи їх співвідношення, необхідно виходити з того, що суспільна небезпека є тією межею, з урахуванням якої слід проводити відмежування кримінального проступку від адміністративного.

Проведене дослідження практики кваліфікації самоправних дій показує, що нормативна невизначеність при конструюванні складу кримінального та адміністративного проступку, міжгалузева неузгодженість в термінології, «загальність» ознак самоправства обумовлює неоднозначну кваліфікацію схожих дій. Оціночний підхід законодавця при визначенні «значної шкоди» в складі самоправних дій сприяє багатовекторному підходу до кваліфікації діяння на практиці. Оптимально в таких випадках при визначенні «значної шкоди» виходити з матеріального становища потерпілого та мінімального критерію заподіяної майнової шкоди, наприклад, в розмірі від одного прожиткового мінімуму. Значною шкодою за умов її нематеріального характеру за ст. 356 КК України слід визнавати заподіяння моральної шкоди, обмеження права власності або користування, порушення порядку роботи чи виробництва на підприємствах, установах чи організаціях.

Визначено, що «загальність» ознак самоправства викликає ситуації неправильної кваліфікації вчиненого особою діяння (в окремих випадках кваліфікація різних злочинів зводиться до оцінки їх за ст. 356 КК України). Така ситуація вимагає перегляду підходів до визначення підстав та меж кримінально-правового впливу на самоправні дії.