Особливості набуття правового статусу «внутрішньо переміщена особа» та його правова природа

Анотація

Стаття присвячена дослідженню природи правового статусу «внутрішньо переміщена особа» та особливостям його набуття. Автором досліджені як нормативні акти так і наукові підходи до сприйняття сутності та змісту такого явища як внутрішньо переміщені особи.

На основі існуючого в науковій літературі підходу щодо сприйняття правового статусу як юридично закріпленого положення особистості в суспільстві, яке є однією з форм соціального статусу, оскільки виникає в результаті дії права як соціального феномену, і яке виявляється у сукупності юридичних прав і обов’язків, якими наділяється суб’єкт що набуває правового статусу, автором також звертається увага на те, що в залежності від особливостей і поєднання теоретичних елементів правового статусу в юриспруденції виділяють: а) загальний правовий статус, його ще називають конституційний; б) спеціальний правовий статус певної категорії осіб; в) індивідуальний правовий статус. В своїй основі вони співвідносяться як загальне, особливе і одиничне.

В результаті проведеного дослідження автор прийшов до висновку, що правовий статус «внутрішньо переміщена особа» це сукупність прав та обов’язків, що закріплені в чинному законодавстві Україні. Він є спеціальним правовим статусом. Набуття правового статусу «внутрішньо переміщена особа» здійснюється  в декілька етапів, а саме: а) зібрання пакету документів що підтверджують передбачені законодавством відомості, б) звернення до уповноваженого державою органу з заявою про отримання довідки, в) прийняття уповноваженим державою органом адміністративного рішення про відповідність особи вимогам які надають можливість цій особі набути правовий статус «внутрішньо переміщена особа». Після закінчення кожного з етапів формується або  необхідний елемент, що підтверджує можливість отримання статусу (пакет документів), або приймається адміністративне рішення уповноваженими державою органами. Перелік прав та обов’язків якими наділяються особи, що набули правового статусу «внутрішньо переміщена особа» також свідчить, що їх переважна більшість пов’язана з адміністративними відносинами учасниками яких, прямо чи опосередковано, є уповноважені державою органи чи органи місцевого самоврядування. Спираючись на це автор робить висновок, що за своєю суттю статус «внутрішньо переміщена особа» має адміністративно-правову природу.