Гендерна рівність як фактор підвищення ефективності механізму реалізації права на працю наукових та науково‐ педагогічнихпрацівників

Анотація

Метою наукової статті є висвітлення феномену гендерної рівності як фактору підвищення ефективності механізму реалізації права на працю наукових та науково-педагогічних працівників та розробка пропозицій щодо удосконалення законодавства з питань гендерної рівності у сфері науки і освіти.

У статті аргументовано, що сучасна державна політика в Україні спрямована на динамічне поширення принципу гендерної рівності в усіх сферах життя, у тому числі, в науці і освіті. Результатом такої політики очікуються зміни на краще у механізмі реалізації права на працю наукових та науково-педагогічних працівників (зміни щодо зменшення розриву в оплаті праці і посилення можливостей у кар’єрному зростанні жінок). Така державна політика конкретизується через операційні плани заходів Уряду України щодо впровадження гендерної рівності у сфері освіти з метою реалізації Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року.  

Авторкою запропоновано, щоб в наступному операційному плані заходів щодо впровадження гендерної рівності у сфері освіти на 2025-2028 рр. передбачити заходи не тільки для освітян, але і для вчених наукових установ, визначити й конкретизувати порядок запровадження інституту радництва з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі як для закладів освіти, так і для наукових установ. Також необхідно передбачити у вказаному оперативному плані  обов’язкове проведення курсів підвищення кваліфікації для працівників сфери науки і освіти для того, щоб в них швидко сформувалася нова гендерна компетентність, і вони добре усвідомлювали ознаки нових понять «сексизм» і «неосексизм» та запобігали й протидіяли їх проявам як зі свого боку, так і з боку колег.

У статті обґрунтована необхідність у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII уточнити зміст одного із основних завдань цього акту, а саме: визначення «правового статусу суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів для забезпечення престижності, пріоритетності, гендерної рівності відповідної сфери діяльності», додаючи слова «гендерної рівності».

Авторкою запропоновано принцип «гендерної рівності частіше зазначати у приписах Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, там де це доречно. Так, загальні положення і терміни, передбачені у ст. 1 цього Закону треба доповнити новим основним терміном «гендерна компетентність» та його визначенням. Запропоновано під гендерною компетентністю розуміти комплекс знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність педагогічного, наукового і науково-педагогічного працівника успішно провадити професійну діяльність, яка сприяє гендерній рівності. У ст. 3 цього акту слід додати новий принцип державної політики у сфері вищої освіти – принцип гендерної рівності. Перелік прав науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників, передбачених у ст. 57 цього Закону  необхідно доповнити правом на гендерну рівність (рівність прав і можливостей жінок і чоловіків) щодо оплати праці, професійного та кар’єрного зростання й ін.