Проблема визначення структури цифрової компетентності майбутніх фахівців у науковому дискурсі

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз сучасних наукових підходів до визначення компонентної структури поняття «цифрова компетентність» майбутніх фахівців у вітчизняному та зарубіжному науковому дискурсі. Проаналізовано науково-педагогічну літературу вітчизняних (Г. Генсерук, М. Замороз, С. Мазур, А. Краснякова, О. Мирошниченко, А. Самко, О. Спірін та ін.) та зарубіжних (К. Ala-Mutka, S. Carretero, W. Chen, L. Ilomäki, G. Falloon, А. Ferrari, J. Sefton-Green та ін.) дослідників, присвячену особливостям структурування цифрової компетентності. Підкреслено відсутність єдиного наукового підходу до розуміння структурних компонентів цифрової компетентності, чіткого діагностичного інструментарію її реалізації. Наведено відповідні приклади підходів вітчизняних і зарубіжних науковців. Представлено напрацювання міжнародних експертів щодо визначення структури цифрової компетентності, що містяться у розроблених рамках досліджуваного феномену. Означено, що оскільки цифрова компетентність є складним інтегрованим поняттям, для вимірювання рівня її розвитку доцільно застосовувати більш загальні підходи, що зосереджуються на головних аспектах залежно від конкретної цільової групи, потреб, задач тощо. Проаналізовано низку рамок цифрової компетентності (DigComp, DigCompEdu, DigCompOrg, OpenEdu, DigCompConsumers, EntreComp та ін.), що дозволило визначити основні її складові: інформаційна та інформаційна грамотність; медіаграмотність; цифрова обробка даних; цифрова комунікація та співпраця; створення цифрового контенту, включаючи програмування; цифрове благополуччя та компетенції, пов'язані з кібербезпекою; питання, пов'язані з інтелектуальною власністю; розв'язання проблем за допомогою цифрових інструментів; критичне мислення. Зроблено висновок про те, що цифрова компетентність представляє собою інтегральну характеристику особистості, що динамічно поєднує знання, уміння, навички та ставлення щодо використання цифрових технологій для спілкування, власного розвитку, навчання, роботи, участі в суспільному житті, відповідно до сфери компетенцій.