Оцінювання впливу будівельних підприємств на сталий розвиток регіонів

Анотація

У статті здійснено ґрунтовне теоретико-прикладне дослідження взаємозв’язків між функціонуванням підприємств будівельного сектора та рівнем економічної, соціальної й екологічної стійкості регіонів України. Обґрунтовано, що в умовах сучасних трансформацій, пов’язаних із повномасштабною війною, глобальними екологічними загрозами та економічною нестабільністю, будівництво набуває особливої ролі як каталізатор відновлення, стабілізації та мультиплікації економічного зростання. У межах дослідження запропоновано аналітичну модель оцінювання активності будівельного сектора в регіонах з урахуванням показників трьох вимірів сталого розвитку. Застосування методології мінімаксної нормалізації дозволило привести різновимірні фактори до єдиної шкали, що забезпечило коректність подальшого економетричного моделювання. 

Здійснений кореляційний аналіз продемонстрував високий ступінь позитивного зв’язку між економічною стійкістю регіону та обсягами будівельної продукції (r ≈ 0,72), а також середній рівень залежності між соціальною стійкістю та активністю підприємств (r ≈ 0,65). Водночас екологічна складова показала зворотний зв’язок (r ≈ -0,35), що свідчить про наявність структурних бар’єрів для інтенсифікації будівництва в регіонах із високими екологічними стандартами. Побудована регресійна модель дозволила формалізувати кількісний вплив кожної складової сталості: підвищення економічної стійкості на 10% зумовлює зростання будівельної активності на 5%, соціальної – на 3,5%, тоді як зростання екологічної стійкості спричиняє зниження обсягів будівельної продукції. 

Окрему увагу приділено регіональному розрізу отриманих залежностей. Виокремлено Київську, Львівську, Дніпропетровську та Одеську області як лідерів за інтенсивністю будівельної діяльності та позитивними інтегральними оцінками економічної й соціальної стабільності. Разом з тим, встановлено відсутність суттєвого позитивного ефекту від екологічної стійкості на активність будівельного сектора, що свідчить про необхідність пошуку нових балансів між індустріальним розвитком та природоохоронною політикою. Отримані результати можуть бути використані як основа для прогнозування розвитку будівництва у післявоєнний період, формування державної регіональної політики з урахуванням просторової диференціації та визначення пріоритетних інвестиційних напрямів.