Концептуальні засади імплементації штучного інтелекту в судочинство та виконавче провадження

Анотація

У статті здійснено концептуальний аналіз питань, пов’язаних із запровадженням штучного інтелекту (ШІ) у сфери судочинства та виконавчого провадження. Акцентовано на тому, що технологічний прогрес у цій сфері випереджає розвиток відповідних нормативно-правових механізмів. Доведено, що ШІ слід розглядати лише як допоміжний інструмент для підтримки діяльності суддів та виконавців, здатний оптимізувати рутинні процеси та покращити доступ до інформації, а не як повну заміну людського фактору. Проаналізовано міжнародний досвід (Колумбія, Велика Британія, Китай) та перші кроки в Україні (ЄСІТС, «Електронний суд», «Дія», АСВП), що свідчать про поступове впровадження ШІ у судочинство та виконавче провадження. Особливу увагу приділено необхідності збереження балансу між технологічною ефективністю та неухильним дотриманням фундаментальних прав людини, включаючи право на справедливий суд, належну правову процедуру, захист персональних даних та недопущення дискримінації. Констатовано ризик знеособлення юридичного процесу внаслідок застосування ШІ, оскільки технології позбавлені емпатії та контекстуального розуміння, що є важливим у судочинстві та особливо у виконавчому провадженні. Наголошено на необхідності збереження людського контролю над ключовими рішеннями та розробці нормативної бази, яка б враховувала соціальні та економічні наслідки застосування ШІ. Оптимальним підходом визначено регулювання, що забезпечує відповідальне використання ШІ та мінімізацію потенційних ризиків для прав людини та правовладдя. Наголошено на важливості імплементації положень міжнародно-правових актів, зокрема Рамкової конвенції Ради Європи про ШІ, у національне законодавство України для створення гармонійної системи, де технологічний прогрес поєднується з повагою до прав людини та принципами правової держави.