Проблемні аспекти у процесі реалізації громадянами права на працю

Анотація

У статті досліджено окремі проблеми, що виникають у процесі трудових відносин між роботодавцями та працівниками. Доведено, що Україна в такий складний для суспільства час старалася вчасно реагувати на потребу змін у регулюванні трудових відносин, про що свідчить прийняття Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та змін до нього. Право на працю є одним із основоположних прав людини, визнаних міжнародною спільнотою та закріплених у національному законодавстві, та відображає соціальні можливості людини. Однак, визначено, що Конституція України лиш декларативно гарантує право людини на працю, тоді як Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права закріплює не лише право на працю, а й відповідальність держави за його забезпечення. З початку війни все більше громадян звертаються з факту порушення їх трудових прав. Найчастіше це стосується питань оплати праці, незаконного звільнення або призупинення дії трудового договору, примусового надання відпусток без збереження заробітної плати та ін. З метою вирішення виниклих проблем Держпраця активно проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу як серед роботодавців, так і працівників. Крім того, у статті зазначено, що внаслідок скорочення фінансування бюджетної сфери в умовах воєнного стану проблему недофінансування почали вирішувати за рахунок оплати праці. Проаналізовано, що Закон України «Про відпустки» містить норми, які суперечать одна одній, що може породжувати певні колізії у питаннях зарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Зміни у призначенні державних службовців під час воєнного стану значно спрощують механізм призначення, водночас, неможливість переведення державних службовців дещо погіршує їх професійне становище. У дослідженні звертається увага на зростанні неформального адміністративного тиску з боку роботодавців та керівництва державних установ, що спричиняє обмеження прав та свобод працівників.