Моделювання кластерної динаміки крізь призму когнітивних агентів у контексті формування регіональних стратегій

Анотація

Стаття присвячена розробленню теоретичних засад когнітивного моделювання кластерної динаміки в умовах регіонального розвитку. Обґрунтовано необхідність переосмислення кластеру не як винятково інституційної чи просторово-економічної одиниці, а як когнітивної системи, що функціонує на основі обміну знаннями, узгодження очікувань, формування колективної ідентичності та підтримки смислової когерентності учасників. Доведено, що адаптивність кластерів, їхня інноваційна спроможність і регіональна стійкість є результатом не стільки технічної координації, скільки когнітивної взаємодії агентів у межах складного інформаційного середовища.

У процесі дослідження здійснено теоретичну реконструкцію двох вимірів когнітивної структури кластеру: семантичного (що охоплює ментальні карти, уявлення про спільне майбутнє, ціннісні координати та ідентифікаційні смисли) і поведінкового (що виявляється у довірі, спільному навчанні, мережевій взаємодії, стратегічній координації). На основі міждисциплінарного синтезу представлено авторську аналітичну матрицю когнітивних характеристик кластеру, що демонструє взаємозалежність між рівнем смислової інтеграції учасників і ступенем поведінкової скоординованості. Така матриця слугує інструментом діагностики внутрішньої когерентності кластерної системи та її здатності до адаптації в умовах невизначеності.

Окрему увагу приділено регуляторним аспектам когнітивного підходу до стратегічного планування. Запропоновано нову інтерпретацію ролі держави як фасилітатора когнітивної взаємодії, що не стільки проєктує траєкторію розвитку, скільки забезпечує умови для формування узгоджених уявлень, зниження когнітивного тертя між учасниками кластеру та підтримки довіри як стратегічного ресурсу. Наголошено на важливості впровадження сценарного планування як форми колективної рефлексії щодо майбутнього та інструменту адаптивного стратегування на рівні регіональних економічних систем.

За результатами дослідження зроблено висновок про доцільність інтеграції когнітивного моделювання у процес формування кластерної політики, що дозволяє змістовно осмислити внутрішню логіку поведінки суб’єктів, виявити ментальні бар’єри до співпраці, а також підвищити ефективність стратегічних рішень шляхом зміцнення смислової єдності економічних агентів у межах регіональних мереж.