Консенсусне містобудівне рішення як інструмент забезпечення безпеки критичної інфраструктури

Анотація

У статті пропонується концепція консенсусного містобудівного рішення (КМР) як ключового механізму декриміналізації містобудівної діяльності в умовах цифрового врядування. Доведено, що відсутність прозорих процедур участі, персоніфікованої відповідальності та ресурсної перевірки планів породжує регуляторну імітацію, цифрову службову недоброчесність і конфлікт інтересів між громадою, бізнесом та муніципальною владою. Запропоновано три-рівневу модель КМР: типові правила взаємодії (локальний «кодекс довіри») – затверджується муніципалітетом і гарантує мінімальний набір етапів: публічне оповіщення, цифровий кабінет інвестора, відкриті слухання, фаховий рецензентський звіт, обов’язковий «паспорт ресурсної забезпеченості»; апеляційні палати – місцеві (розглядають конфлікти до затвердження документа) й центральна при Мінрегіоні (касаційний рівень); фінансово-експертний аудит – незалежна верифікація життєздатності плану (транспортне моделювання, бюджет участі, джерела фінансування). Обґрунтовано доцільність доповнення Кримінального кодексу України новою статтею про цифрову службову недоброчесність та внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення послідовності етапів КМР. Водночас запровадження типових правил і багаторівневої апеляції формує «безпечний коридор» для добросовісних посадових осіб: виконання затвердженого регламенту звільняє їх від кримінального ризику. Міжнародні стандарти (SDG 11, Code of Conduct CoR, Guidelines CoE), а також рішення ЄСПЛ у справі Pine Valley Developments v. Ireland підтверджують необхідність балансу публічного та приватного інтересів і справедливої компенсації при зміні планувальних рамок. Запропонована модель КМР може бути інтегрована у платформу e-construction через модуль «апеляція-аудит», що забезпечить цифрову трасування рішень і мінімізує латентність правопорушень.