Модель психолого-педагогічного супроводу фізичного виховання у закладах вищої освіти

Анотація

У статті представлено теоретико-методологічне обґрунтування та результати емпіричного дослідження ефективності впровадження психолого-педагогічних технологій у процес фізичного виховання студентів закладів вищої освіти. Актуальність теми зумовлена зростанням рівня емоційного виснаження, мотиваційної нестабільності та порушення механізмів саморегуляції серед студентської молоді, що обумовлює потребу в міждисциплінарних підходах до збереження психофізіологічного здоров’я. Метою дослідження є наукове обґрунтування й практична перевірка впливу дихальних вправ, майндфулнес-практик та емоційного рефреймінгу на мотиваційно-емоційну сферу студентів у структурі фізичного виховання. Методами дослідження стали педагогічне спостереження, анкетування, психодіагностичні методики (шкала Спілбергера–Ханіна, методика Дембо–Рубінштейна), порівняльний аналіз та математична статистика. У дослідженні взяли участь 78 студентів перших–других курсів, які протягом одного семестру проходили навчання за програмою психофізіологічної саморегуляції. Отримано статистично достовірні результати: підвищення мотивації до занять фізичною культурою (78,3% студентів), зниження рівня ситуативної тривожності (76,9%) і покращення показників самооцінки (78,3%). Встановлено фізіолого-психологічні механізми ефекту: оптимізація вегетативного балансу, активація дофамінергічної системи, посилення префронтального контролю емоційної регуляції. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження психолого-педагогічного супроводу в освітні програми. Окреслено перспективи подальших досліджень: стратифікація вибірки, довгострокове спостереження, застосування біофідбеку й цифрових платформ.