Правові підходи до визначення віртуальних активів у міжнародному праві та національній правовій доктрині

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз підходів до визначення поняття «віртуальні активи» у міжнародному, європейському та національному праві та правовій доктрині. Розглянуто дефініції, сформульовані Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (Financial Action Task Force, FATF), Європейським Союзом в межах Регламенту про ринки криптоактивів (Markets in Crypto Assets Regulation, MiCA) та окремими його державами-членами, а також правові моделі інших держав, зокрема Великої Британії, США, Японії та Об’єднаних Арабських Еміратів, а саме Емірату Дубай. Особливу увагу приділено термінологічній базі українського законодавства і правової доктрини, де виявлено фрагментарність підходів і відсутність єдиної, уніфікованої дефініції, що ускладнює ефективне правозастосування. У статті показано поступову еволюцію нормативних і доктринальних підходів, що засвідчує потребу у гнучкій класифікаційній моделі, адаптованій до особливостей національної правової системи. У контексті глобалізації цифрової економіки та динамічного розвитку фінансових технологій, в тому числі за рахунок впровадження технології блокчейн, обґрунтовано необхідність вироблення узгодженого універсального підходу до визначення віртуальних активів. У статті запропоновано авторське визначення віртуального активу як цифрових об'єктів, які мають економічну цінність, функціонують у цифровому середовищі, можуть бути об'єктом правовідносин та потребують спеціального правового режиму через їх комплексну природу, високу оборотоздатність, відсутність єдиного емітента та потенційну загрозу публічним інтересам. Запропоновані висновки можуть слугувати теоретичною та практичною основою для вдосконалення національного законодавства України у сфері цифрових активів, сприяти формуванню ефективної регуляторної політики, а також інтеграції у глобальні правові стандарти.