Передача земельних ділянок у комунальну власність ОТГ: законодавчий аспект

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз становлення та розвитку законодавчого інституту передачі земельних ділянок державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у комунальну власність об’єднаних територіальних громад. Розглянуто історичні передумови цього процесу, починаючи з 2017 року, коли вітчизняні парламентарі вперше почали активно дискутувати щодо доцільності зміни форми власності земельних ресурсів, які потенційно могли бути використані громадами для соціально-економічного розвитку. Висвітлено проблеми, пов’язані з відсутністю єдиного механізму їх передачі та обмеженим доступом громад до земель поза межами населених пунктів, що стримувало інвестиційні процеси, уповільнювало реалізацію децентралізаційних реформ і створювало колізії у сфері земельних правовідносин. Особливу увагу приділено правовому значенню розпорядчих актів Кабінету Міністрів України, зокрема Розпорядженню від 21.01.2018 №60-р, яке започаткувало практику передачі земель сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність, та їхньому впливу на формування практики органів місцевого самоврядування. Простежено судові прецеденти, що виникали у зв’язку з передачею земельних ділянок, зокрема на прикладі постанови Верховного Суду від 08.05.2023 у справі №160/4378/21, що продемонструвала складність узгодження інтересів органів влади та громадян у процесі реалізації нового законодавчого порядку. Аналізуються положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, який заклав підґрунтя для системного врегулювання процедури передачі земель та забезпечив формування сучасної парадигми земельної політики України. Підкреслено його новації, спрямовані на дерегуляцію, зокрема скасування дублюючих дозволів, запровадження громадської експертизи документації із землеустрою, відкритість і доступність земельних даних, інтеграцію кадастрових і топографо-геодезичних процесів. Окремо розглянуто як позитивні ефекти прийнятих норм (підвищення прозорості та ефективності використання земель, розширення повноважень громад), так і ризики, що можуть проявитися у вигляді правових колізій і нових судових спорів. Таким чином, доведено, що інститут передачі земель у комунальну власність ОТГ став ключовим етапом у розвитку земельної реформи та децентралізаційної політики держави, відкривши нові можливості для інвестиційного розвитку громад, водночас актуалізувавши питання удосконалення правозастосовної практики та мінімізації конфліктів між різними суб’єктами правовідносин.