Окрема думка судді як виклик єдності судової практики: український досвід та стандарти ЄСПЛ

Анотація

Cтаття присвячена дослідженню проблематики окремої думки судді та перспективам вдосконалення цього інституту у світлі практики Європейського Суду з прав людини. Наголошено увагу на тому, що практика застосування суддями даного інституту в Україні зростає, що підтверджує його актуальність та потребу в додаткових дослідженнях. Стаття комплексно висвітлює правову природу окремої думки судді в цивільному процесі України та Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). У змісті статті приділено увагу ряду ключових аспектів, а саме нормативному підґрунтю окремої думки судді, інструментальним функціям в публічності мотивування та у забезпеченні незалежності судді. Окрему увагу звернено та наголошено на еволюцію стандартів щодо якості мотивування та єдності судової практики. Акцентується увага на ключовому підході, щодо надання права на окрему думку судді і опублікування змісту цих думок, що безпосередньо підтверджує та свідчить про демократизм побудови судової системи України. Зазначається, що саме з 2018 року інститут окремої думки судді в рамках здійснення цивільного судочинства набуває особливого значення, і як наслідок частішають випадки його застосування. На основі аналізу доктринальних підходів і судової практики досліджено вплив даного інституту на правотворчі процеси та визначено проблемні аспекти його реалізації. Висвітлюється питання та проведено порівняльний аналіз національної моделі із підходами ЄСПЛ, де окрема думка виступає важливим інструментом еволюції стандартів захисту прав людини. Визначено основні проблеми чинного регулювання та запропоновано шляхи вдосконалення: вироблення уніфікованих підходів до оформлення окремої думки, підвищення її ролі у формуванні судової практики та врахування європейських стандартів у національному правосудді. Наголошено на необхідності подальшого вивчення, дослідження та аналізу даної тематики.