Гендерні відмінності між результатами тестування рівня фізичної та професійної підготовленості рятувальників-жінок і рятувальників-чоловіків

Анотація

Анотація. В умовах, коли дедалі більше жінок входять до складу служб порятунку, постає питання про те, чи існують суттєві гендерні відмінності у показниках фізичної та професійної підготовленості чоловіків і жінок-рятувальників. Метою дослідження було визначити вагомість впливу статі на результати тестів загальної, спеціальної та інтегральної професійно-прикладної фізичної підготовленості рятувальників на воді. Результати. Підтверджено, що між показниками фізичної підготовленості чоловіків і жінок-рятувальників на воді існують статистично достовірні відмінності у рівні розвитку швидкісної сили нижніх кінцівок (за результатами стрибка в довжину з місця, та силової витривалості м’язів верхніх кінцівок (за результатами вису на перекладині. Виявлено також достовірні гендерні відмінності у рівні спеціальної фізичної підготовленості – у тесті плавання на 400 м, а також в інтегральному показнику професійно-прикладної фізичної підготовленості – за результатами авторського комплексного тесту. Водночас зафіксовано суттєве перекриття індивідуальних результатів, оскільки не виявлено достовірних розбіжностей між чоловіками та жінками за показниками гнучкості (нахил уперед), силової витривалості корпусу (піднімання тулуба в сід) та швидкісно-координаційних здібностей (човниковий біг 5×10 м). Висновки. Отримані дані підкреслюють доцільність урахування статевих особливостей при розробленні програм фізичної підготовки та професійного навчання рятувальників. Дані свідчать про те, що кінцеві результати значною мірою залежать від типу завдання та рівня підготовленості. Тому замість поділу за статевою ознакою доцільно впроваджувати завдання-орієнтовані нормативи, які оцінюють здатність виконувати конкретні професійні дії незалежно від статі. Ключові слова: фізичні якості, рятування на воді.