Концепція взаємодії авторського права і охорони архітектурних пам’яток в Україні в умовах адаптації українського законодавства до стандартів країн ЄС

Анотація

Анотація. У статті досліджується складне співвідношення між охороною архітектурної спадщини та дотриманням авторських прав на твори архітектури, які зазнають реставрації. Актуальність теми зумовлена значними руйнуваннями культурних об’єктів внаслідок воєнної агресії проти України, що потребують масової відбудови, але при цьому мають бути відреставровані зберігаючи свій первісний зовнішній вигляд. Слід врахувати, що архітектурні пам’ятки водночас є об’єктами авторського права, на які поширюється захист як майнових, так і особистих немайнових прав автора, зокрема права на недоторканність твору. Проаналізовано особисті майнові та немайнові права архітектора. Особливу увагу приділено праву на недоторканість твору. Наголошено, що будь-які зміни, що спотворюють твір або не відповідають його первісному задуму, можуть бути оскаржені автором або його спадкоємцями. Досліджено рекомендації міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ICOMOS) щодо реставрації з урахуванням авторського права. У роботі обґрунтовано, що українське законодавство не передбачає обов’язкового погодження реставрацій з автором, однак вимагає дотримання автентичності, науково обґрунтованих методів та збереження задуму автора. Аналіз правових систем Німеччини, Франції та Італії дозволив виявити, що згода автора на реставрацію також не є обов’язковою, однак немайнові права залишаються захищеними. На підставі аналізу запропоновано чіткі критерії допустимого втручання у твір, які не становитимуть його спотворення. Такими критеріями визначено: функціональна мета втручання, збереження архітектурної ідентичності, мінімізація візуального впливу. Такі критерії сприятимуть досягненню балансу між охороною творчого внеску автора і суспільним інтересом у життєздатному використанні архітектурної спадщини.