Рекомендації щодо впровадження ефективних програм фундаментальної професійної підготовки соціальних працівників у закладах вищої освіти України на основі зарубіжного досвіду

Анотація

Анотація. У статті проаналізовано сучасний стан, тенденції та проблеми професійної підготовки соціальних працівників у закладах вищої освіти України в контексті провідного зарубіжного досвіду. Визначено, що суспільні трансформації, воєнні виклики та процеси післявоєнного відновлення актуалізують потребу у впровадженні ефективних програм фундаментальної професійної підготовки, зорієнтованих на компетентнісний, практикоорієнтований і міждисциплінарний підходи. З’ясовано, що в Україні, попри розширення мережі освітніх програм за спеціальністю 231 «Соціальна робота», існують системні труднощі, пов’язані з недостатньою практичною спрямованістю навчання, невідповідністю між освітніми й професійними стандартами, обмеженим використанням інноваційних методик і застарілим змістом окремих дисциплін. Розглянуто провідні моделі підготовки соціальних працівників у зарубіжних країнах – позауніверситетську, змішану та університетську і охарактеризовано їх структурні особливості, ступінь інтеграції теорії та практики, систему регуляторних механізмів і стандарти якості. Доведено, що успішні освітні системи базуються на поєднанні академічної фундаментальності, практичного навчання, дослідницької діяльності та професійної етики. На основі порівняльного аналізу сформовано висновки щодо необхідності комплексного оновлення українських програм професійної підготовки соціальних працівників, зокрема через розширення практикоорієнтованої складової, введення спеціалізацій, гармонізацію освітніх і професійних стандартів, підвищення кваліфікації викладацького складу та інтеграцію міжнародних акредитаційних вимог. Визначено, що реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме підвищенню якості підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, формуванню їхньої професійної зрілості та здатності ефективно діяти в умовах соціальної нестабільності. Сформовано висновки про те, що фундаментальна професійна підготовка соціальних працівників є стратегічним чинником розвитку соціальної політики держави, а її модернізація повинна здійснюватися на основі поєднання національних пріоритетів і глобальних освітніх стандартів.