Концепція реформування української освіти в педагогічній спадщині Омеляна Вишневського

Анотація

Анотація. Мета статті – проаналізувати освітньо-дидактичні погляди відомого українського вченого-педагога кінця ХХ – початку ХХ ст. Омеляна Вишневського, а також наведено результати дослідження, що спирається на принципи науковості, історизму, системності, об’єктивності і методах історико-педагогічного аналізу в перебудові навчально-виховного процесу в Україні на основі демократизації. Професор вбачав в забезпеченні умов для самостійної діяльності учня, організатором якої повинен виступати учитель. В науковій діяльності науковець різко виступав проти надмірної інформативної спрямованості едукації, відстоював потребу розширювати діяльнісний компонент освітнього процесу. Розкриваючи функції процесу освіти (інформативну, виховну, розвивальну), О. Вишневський вказав на змістові і процесуальні ознаки, психологічні засади тощо. Він послідовно і наполегливо відстоював проблематику змісту, функцій і принципів дидактики, побудову освітнього процесу на основі завдань різного рівня складності, які дають змогу реалізовувати диференціацію та сприяти інтелектуальному і духовному розвитку учнів. Ведучи мову про основні дидактичні принципи, вчений зробив спробу доповнити традиційні принципи новими засадами, зумовленими вимогами сучасного соціального замовлення.