Емоційне вигорання в професійній діяльності слідчого органу Національної поліції під час війни

Анотація

Анотація: У статті представлено результати наукового аналізу особливостей вираження синдрому емоційного вигорання у працівників слідчих підрозділів (органів Національної поліції) під час війни. Обґрунтовано вибір теми дослідження саме в службовій діяльності цієї категорії працівників правоохоронної сфери. Акцентовано, що специфіка їхньої діяльності пред’являє високі вимоги як до рівня професіоналізму, так і до професійно значущих особистісних якостей, таких як стресостійкість, володіння навичками саморегуляції, емоційно-вольова зрілість тощо. Приділено увагу впливу фізичних та емоційних перевантажень на психіку слідчого, особливо відчутний вплив яких відбувся під час воєнного стану. У представленому експериментальному дослідження емоційного вигорання працівників слідчих підрозділів схарактеризовано сформовану для аналізу вибірку, структуровано та проінтерпретовано дані за обраною методикою. Кількісний аналіз отриманих даних дозволив визначити рівень виснаження особистості слідчого, а якісний аналіз – зробити висновки про особливості емоційних станів, властивих випробуваним. З’ясовано, що процес розвитку синдрому емоційного вигорання слідчих залежить, передусім, від індивідуально-особистісних характеристик працівника та стажу (вислуги років) службової діяльності. Виявлено відмінності у формуванні досліджуваного синдрому у чоловіків-слідчих та жінок-слідчих: жінки є більш схильними до емоційного виснаження та редукції особистих досягнень, у чоловіків зафіксовано високі показники деперсоналізації. На підставі проведеного дослідження та з метою збереження соціально-психофізіологічного здоров’я працівників слідчих підрозділів вбачається доцільним у профілактиці та корекції синдрому вигорання використання підходів, націлених на самореалізацію особистості професіонала поліцейського, а також створення сприятливого робочого середовища за участю керівної ланки органу поліції. Ефективність подолання даного синдрому у слідчих, на переконання авторів, ґрунтується на використанні у профілактичній та корекційній роботі знань про сутність та механізми його виникнення, а також активності самого суб’єкта цього процесу.