Механізми державного контролю та нагляду у сфері публічно-приватного партнерства

Анотація

Анотація. У статті досліджено механізми державного контролю та нагляду у сфері публічно-приватного партнерства (ППП) в Україні в умовах повоєнної відбудови та євроінтеграції. Показано, що формування сучасної, прозорої та інституційно спроможної системи нагляду є необхідною умовою забезпечення законності, захисту публічних інтересів, збалансування очікувань суспільства й бізнесу та підвищення довіри інвесторів. На основі аналізу оновленого Закону України «Про публічно-приватне партнерство», рамкового закону про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, змін до бюджетного законодавства та галузевих регуляцій охарактеризовано основні інструменти контролю на всіх етапах життєвого циклу ППП: від відбору приватного партнера й укладення договору до моніторингу виконання зобов’язань і підсумкової оцінки проєктів. Розкрито інституційну архітектуру системи нагляду (роль уповноваженого центрального органу, спеціалізованих інспекцій, Офісу розвитку ППП, антикорупційних органів, консультаційних платформ) та показано значення належного кадрового забезпечення. Окрему увагу приділено впливу воєнного контексту й участі міжнародних фінансових організацій, що зумовлюють посилення фінансового контролю, управління фіскальними ризиками, запровадження механізмів оплати за досягнуті результати та підвищених вимог до прозорості використання коштів. На основі зіставлення з принципами належного врядування ОЕСР, правом ЄС, концепцією «ППП в інтересах людей» і практикою Польщі, Великої Британії, Франції виокремлено ключові напрями вдосконалення української моделі: зміцнення інституційної спроможності органів влади, розвиток контрактного менеджменту, розширення відкритих даних, посилення антикорупційних запобіжників та залучення стейкхолдерів до моніторингу. Зроблено висновок, що ефективний державний нагляд підсилює потенціал ППП як інструменту повоєнного відновлення та стійкого економічного розвитку.