Перформанс як невід’ємна частина у постановці великих хореографічних форм сучасного сьогодення

Анотація

Анотація. У статті проаналізовано особливості перформансу як невід’ємної складової у постановці великих хореографічних форм сучасного сценічного мистецтва. Визначено, що поняття перформативності у мистецтвознавчому дискурсі функціонує як ключова категорія, що відображає акцент на живій присутності виконавця та його безпосередній взаємодії з глядачем, відході від жорстко фіксованої хореографічної структури. З’ясовано, що інтеграція перформативних стратегій у хореографію трансформує художню мову танцю, надаючи їй імпровізаційності, варіативності та концептуальної глибини, а також змінює саму форму сценічної дії, яка постає як процесуальний, відкритий і соціально орієнтований акт. Розглянуто зарубіжний і український досвід упровадження перформативних практик, зокрема творчість П. Бауш та М. Каннінгема, які довели ефективність синтезу танцю, театру та імпровізації, а також сучасні українські проекти, що засвідчили здатність перформансу актуалізувати національну традицію, розширюючи її межі через сучасні постановочні рішення. Обґрунтовано, що перформанс виступає інструментом оновлення сценічних форм за рахунок міждисциплінарного синтезу, використання новітніх технологій, мультимедійних засобів та інтерактивної взаємодії з аудиторією, що дозволяє формувати унікальний мистецький досвід кожного показу. Доведено, що у структурі великих хореографічних форм перформанс виконує не лише естетичну, а й комунікативну та соціокультурну функції, стаючи каналом суспільного діалогу і засобом осмислення актуальних тем сучасності. Сформовано висновки, відповідно до яких інтеграція перформативності сприяє демократизації хореографії, забезпечує її відкритість до інновацій, підтримує баланс між традицією і новаторством та визначає подальші напрями розвитку сучасного танцю у глобальному мистецькому просторі.