Філософсько-духовні чинники становлення та розвитку медичних знань в Україні та світі: від алхімії до медицини

Анотація

Анотація. Сучасний ритм життя з його інтенсифікацією, цифровізацією і глобалізацією вніс неспокій і екстрим в буденне життя пересічного громадянина. Постійна напруга і тривога про завтрашній день посилили навантаження і спричинили ослаблення, а в значній мірі й виснаження життєвих сил людини. Як не дивно, новітні досягнення і можливості сучасної медицини не спроможні забезпечити і гарантувати тривалість та якість життя люди. Медична галузь ледь-ледь встигає реагувати на епідемії, COVID-19, та появу інших інфекційних захворювань. У значній мірі «помолодшали» хвороби, енергетики та фармацевтична галузь не в силі покращити життєвий потенціал суспільства, наповнити його життєтворним змістом. Тому природно виникає запитання, що спричинило таке становище? У запропонованій статті зроблено аналіз становлення та розвиток національної медицини та світової від найдавніших часів до XIX століття. Основна увага приділяється духовно-цілительським мотивам, що відігравали важливу роль для надання лікарської допомоги людині травниками, знахарями, цілителями, які виконували не тільки оздоровчу функцію, але й інше медичне втручання для тих, хто цього потребував. Виділено специфіку розвитку медичних знань у стародавніх народів, зокрема Індії, Китаю, та інших країнах, які в своїй практиці також керувалися духовними принципами. Для прикладу, індійське слово "веди" трансформувалося в український простір як відати, знати. Гармонія душевних і тілесних сил була в постійному полі зору усіх цілителів у якому куточку землі вони не проживали б. Правила поведінки людини в суспільстві за Конфуцієм уплелись в наше життя і стали еталоном загальної культури: «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб до тебе ставились» тощо.