Міжнародний досвід розвитку механізмів фінансового забезпечення відбудови житлового фонду

Анотація

Анотація. Статтю присвячено узагальненню міжнародного досвіду розвитку механізмів фінансового забезпечення відбудови житлового фонду та визначенню його релевантності для України в умовах триваючої війни й євроінтеграційного курсу. З’ясовано зміст категорій «житловий фонд», «відновлення» (rehabilitation) і «відбудова» (reconstruction), а також розмежовано поняття «фінансування» і «фінансове забезпечення» відбудови з урахуванням процедур розподілу, контролю та оцінки ефективності використання коштів. На основі аналізу наукових і аналітичних джерел 2020–2025 рр. систематизовано ключові моделі мобілізації ресурсів: державні програми та пряме бюджетне фінансування (приклад післявоєнної Великої Британії та соціального житла в країнах Західної Європи); міжнародна допомога й мультидонорські трастові фонди (балканські кейси, підходи під егідою міжнародних фінансових інституцій); компенсаційні та репараційні механізми (прецедент UNCC щодо Кувейту, сучасні інструменти використання доходів від заморожених активів агресора); ринкові інструменти та приватний капітал (страхування, кредитні лінії, гарантії, PPP, залучення інвесторів); суспільні та діаспорні ініціативи (цільові облігації, благодійні платформи). Показано, що ефективність кожної моделі залежить від інституційної спроможності держави, прозорості процедур, координації донорів та наявності стимулів для приватних інвестицій. Для України обґрунтовано доцільність комбінованої архітектури фінансового забезпечення, у якій адресні компенсації та «owner-driven reconstruction» (зокрема через цифрові інструменти на зразок «єВідновлення») поєднуються з трастовими фондами міжнародних партнерів, інструментами страхування воєнних ризиків і потенційними репараційними джерелами. Наголошено на пріоритетності принципів Build Back Better, енергоефективності, інклюзивності та підзвітності як умов довгострокової стійкості житлової відбудови й суспільної довіри.