Здоров’язбережувальна компетентність майбутніх педагогів як актуальна наукова проблема

Анотація

Анотація. У статті здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз проблеми формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх педагогів у контексті безпрецедентних викликів сучасності. Обґрунтовано, що в умовах повномасштабної збройної агресії та тривалої цифрової трансформації освіти, дана компетентність трансформується з додаткової професійної якості у фундаментальну характеристику фахівця, що визначає життєздатність усієї освітньої системи. Проаналізовано нормативну базу дослідження, зокрема вітчизняний Професійний стандарт вчителя (2020) та Глобальні стандарти ВООЗ/ЮНЕСКО «Making every school a health-promoting school» (2021). Виявлено критичну необхідність зміщення акцентів у підготовці фахівців на формування психологічної резильєнтності, опанування технік саморегуляції та навичок надання першої психологічної допомоги (ППД) для запобігання професійному вигоранню в екстремальних умовах. Автором доведено, що сучасна парадигма вищої освіти має базуватися на концепції Health Literacy (грамотності у сфері здоров’я), яка забезпечує здатність вчителя критично оцінювати медичну інформацію в умовах інфодемії та протидіяти дезінформації. Особливу увагу приділено Digital Health Literacy як інструменту мінімізації ризиків кібердистресу та малорухливого способу життя в умовах дистанційного навчання. Визначено стратегічні напрями розбудови здоров’язбережувального середовища у закладах вищої освіти, що передбачає впровадження здоров’яорієнтованих технологій та інтеграцію відповідних модулів у навчальні плани природничого та гуманітарного циклів. Наголошено на ролі педагога як рольової моделі, чия поведінкова культура здоров'я є ключовим фактором виховання учнів. Результати дослідження можуть бути використані для модернізації освітніх програм підготовки вчителів з метою забезпечення національної стійкості та повоєнного відновлення України.