Деякі аспекти правового регулювання відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, з урахуванням законодавчого досвіду зарубіжних країн

Анотація

Анотація. Стаття присвячена проблемним аспектам правового регулювання такого деліктного зобов’язання як відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що передбачено статтями 1177 і 1207 Цивільного кодексу України. Відповідно до Конституції Україна є демократичною, правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права і для якої найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а отже права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення становлять головний обов’язок держави, яка має відповідати перед людиною за свою діяльність. Тому саме держава бере на себе турботу про підтримання правопорядку та забезпечення безпеки всіх членів її суспільства, а у разі скоєння особою кримінального правопорушення має застосувати всі необхідні заходи для притягнення порушника до відповідальності, яка, в тому числі, полягає і у відшкодуванні потерпілому завданої шкоди. Але у тому випадку, коли винувата особа не може з певних підстав виконати обов’язок по відшкодуванню шкоди, його має виконати держава як гарант прав і свобод кожного члена суспільства. Саме це передбачено у статтях 1177, 1207 Цивільного кодексу України, у статтях 127, 128 Кримінального процесуального кодексу України, де зазначається, що умови і порядок відшкодування державою шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням, встановлюються спеціальним законом. Наразі правова система Україні характеризується низьким рівнем захисту права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в тому числі і через відсутність спеціального закону, яким би було врегульовано процедури, підстави, умови, механізми і джерела виплат державою коштів потерпілим від кримінальних правопорушень. На практиці відсутність спеціального закону розглядається судами як підстава для відмови у задоволенні позовів громадян до держави з вимогами про відшкодування такої шкоди. Проаналізувавши законопроєкти, які розроблялися в Україні щодо визначення умов і порядку відшкодування державою шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, законодавчий досвід зарубіжних країн з цього питання, автор дістає висновку, що у відповідному спеціальному законі умовами такого відшкодування державою має бути неплатоспроможність особи, яка скоїла кримінальне правопорушення і завдала шкоди потерпілій особі, або неможливість встановлення особи правопорушника чи фізична його відсутність. Крім того у такому законі обов’язково має бути встановлені фінансові джерела, завдяки яким держава зможе здійснювати обов’язок по відшкодуванню шкоди особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.