Обвинувачення у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього крізь призму захисту прав дитини

Анотація

Анотація. В статті розглянуто обвинувачення у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього крізь призму захисту прав дитини. Проаналізовано поняття обвинувачення, оскільки еволюція кримінально-процесуальної діяльності органічно пов’язана з формуванням і трансформацією цього інституту відповідно без обвинувачення неможливо уявити існування кримінального процесу як впорядкованої системи правових норм і процедур, спрямованих на реагування держави на кримінально протиправні діяння. Акцентовано, що поняття обвинувачення у кримінальному провадженні є центральним елементом кримінального процесу, адже саме воно визначає межі кримінальної відповідальності конкретної особи та гарантує реалізацію її процесуальних прав. Відзначено про закономірність змінення поняття обвинувачення відповідно до розвитку і змін в суспільному житті. Констатовано, що на ранніх етапах формування кримінального процесу домінували приватні засади. У період радянської доби спостерігалося суттєве посилення публічного начала в кримінальному судочинстві, що закономірно призвело до обмеження сфери приватних інтересів. Натомість із набуттям Україною незалежності відбулося концептуальне переосмислення ролі особи у кримінальному процесі, що зумовило утвердження пріоритету прав і свобод людини та, відповідно, розширення приватних засад. В ході проведеного аналізу до поняття обвинувачення запропоновано зміни до КПК України. Особливу увагу зосереджено на обвинуваченні щодо неповнолітнього, яке завжди має здійснюватися з урахуванням конституційних прав дитини, принципів гуманізму та спеціальних гарантій, передбачених національним і міжнародним законодавством. Акцентовано, що на сьогоднішній день, система правосуддя все більше орієнтується на впровадження стандартів дружнього до дитини правосуддя як ключової умови реалізації принципу найкращих інтересів дитини, оскільки забезпечення прав дитини під час здійснення кримінального провадження є одним із важливих елементів системи правосуддя, орієнтованого на дитину. Зосереджено увагу, що сьогодні особливого значення набуває впровадження процедур, які мінімізують негативний психологічний вплив на дитину та гарантують їй можливість брати участь у провадженні без страху, тиску чи повторної травматизації. Зазначено, що під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітнього повинно бути дотримано вимоги КПК України, а також має бути забезпечений простір, дружній до дитини, а саме мають широко застосовуватись модель - «Зелена кімната», «Барнахус», «Зал судових засідань, дружній до дитини». Акцентовано, що усі ці особливості покликані забезпечити принципи дружнього до дитини правосуддя, мінімізувати психологічне навантаження і повторну травматизацію; гарантувати реальну можливість реалізації прав дитини, включаючи право бути почутим, право на захист і участь у процесі.