Посегментний склад тіла гандболістів–здобувачів вищої освіти за даними біоімпедансометрії

Анотація

Сучасний гандбол характеризується високою інтенсивністю ігрової діяльності, значною кількістю контактних взаємодій, швидкісно-силових дій, багаторазових прискорень, стрибків і кидків, що висуває підвищені вимоги до морфо-функціональних характеристик спортсменів. У цьому контексті аналіз складу тіла, зокрема його посегментної структури, є важливим компонентом оцінки фізичної підготовленості гандболістів. Посегментний аналіз дозволяє детально оцінити розподіл жирової та м’язової маси між окремими частинами тіла, що має значення для ігрової ефективності та профілактики травматизму. Актуальність підходу зростає у гандболі, де спостерігається асиметрія навантажень між ведучою та неведучою кінцівками. Мета дослідження – визначити посегментний склад тіла гандболістів–здобувачів вищої освіти за даними біоімпедансометрії. У дослідженні взяли участь 20 студентів-чоловіків віком 17–20 років, які займаються гандболом у ЛДУФК імені Івана Боберського. Для оцінки компонентного складу тіла застосовували біоімпедансометрію з використанням аналізатора Tanita BC 601. Визначали індекс маси тіла, відсоток жирової тканини, кількість м’язової та кісткової маси, відсоток води, рівень вісцерального жиру та добову енергетичну потребу. Статистичну обробку здійснювали методами описової статистики. Результати показали, що м’язова маса розподілена рівномірно між кінцівками з незначним домінуванням ведучої руки. Найбільша варіабельність характерна для жирового компоненту, особливо на тулубі. Порівняння з даними елітних спортсменів засвідчило відповідність морфо-функціонального профілю студентів базовим вимогам гандболу, хоча у сегменті тулуба простежується тенденція до підвищеного жирового компоненту. Композиція тіла характеризується переважанням м’язової маси над жировим компонентом, симетрією розвитку кінцівок та стабільністю м’язової маси нижніх кінцівок, що забезпечує силовий фундамент для стрибкових і локомоторних дій. Отримані результати підтверджують доцільність використання посегментної біоімпедансометрії для контролю тілобудови гандболістів студентського віку та індивідуалізації тренувального процесу, а також окреслюють напрями корекції складу тіла відповідно до специфічних вимог амплуа.