Саморегуляція виконавської діяльності майбутнього вчителя музики та хореографії: структурний аналіз

Анотація

Розглянуто феномен саморегуляції у психолого-педагогічному вимірі. Встановлено, що з психологічної точки зору саморегуляція охоплює здатність особистості усвідомлювати власні психічні стани, емоції, наміри та дії й цілеспрямовано впливати на них з метою досягнення оптимального результату. У педагогічному аспекті саморегуляцію представлено як здатність майбутнього фахівця свідомо організовувати власну навчально-професійну діяльність, ефективно планувати освітній процес, свідомо ставитися до результатів своєї роботи. З’ясовано, що у музично-педагогічній науці проблема саморегуляції переважно розглядається з огляду на аналіз окремих її складових: емоційній стійкості, музично-виконавському самоконтролі, виконавській надійності, тощо. З цих позицій було актуалізовано проблему цілісного структурного аналізу саморегуляції виконавської діяльності з урахуванням специфіки музичного та хореографічного мистецтва та впровадження його результатів у практику фахової підготовки майбутніх учителів музики та хореографії. Визначено, що в контексті музично-хореографічної виконавської діяльності вчителя музики та хореографії здатність до саморегуляції набуває особливої значущості, оскільки поєднує емоційно-чуттєву сферу з раціональним контролем. З урахуванням складності та поліструктурної природи окресленого феномена обґрунтовано його структуру, яка утворюється з низки взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-ціннісного, когнітивно-аналітичного, емоційно-вольового та діяльнісно-рефлексивного. Проведений порівняльний аналіз виокремлених компонентів в структурі досліджуваного феномена з урахуванням специфіки музичного та хореографічного мистецтва засвідчив, що вони між собою щільно взаємодіють, доповнюють один одного, їх взаємозв’язок і взаємозумовленість забезпечують цілісність процесу саморегуляції виконавської діяльності майбутнього вчителя музики та хореографії.