Забезпечення національної безпеки в контексті недопущення порушення конституційних прав людини

Анотація

Мета нашого дослідження полягає у формуванні обґрунтованих підходів забезпечення національної безпеки за умови гарантованого недопущення порушення конституційних прав людини. Об’єктом нашого дослідження являються суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності державних органів влади щодо нейтралізації загроз і одночасного забезпечення конституційних гарантій прав та свобод. В роботі розкрито підходи до забезпечення національної безпеки як стану захищеності суспільства, людини та конституційного ладу від негативного впливу загроз за умови недопущення порушення конституційних прав людини. Визначено, що гібридні загрози у зовнішньому та внутрішньому середовищі поєднують інформаційні впливи, кібератаки, диверсійні ризики, економічний тиск і спроби підриву довіри, тому безпекова політика має спиратися на попередження, адресність і правову визначеність. Обґрунтовано, що ключовими критеріями допустимості обмежувальних заходів являються законність, необхідність, пропорційність, індивідуалізація, недискримінація і регулярний перегляд строків дії, разом із цим пріоритетом постає незалежний судовий контроль і реальні механізми оскарження. Встановлено, що ефективність профілактики загроз зростає, коли рішення супроводжуються письмовим обґрунтуванням, прозорими правилами для населення і комунікацією щодо критеріїв завершення тимчасових обмежень. Доведено, що інституційний баланс, який включає парламентський нагляд, судову систему, органи прокуратури, уповноваженого з прав людини, внутрішній контроль у правоохоронних органах і залучення громадянського суспільства, знижує ризик підміни законності адміністративною доцільністю і водночас підвищує довіру до дій державних органів влади. Разом із цим встановлено, що відновлення порушених прав, включно з компенсацією, виправленням даних у реєстрах і публічним визнанням помилок, зменшує соціальну напруженість і підсилює готовність громадян співпрацювати у сфері безпеки. Доведено, що впровадження технологій на базі штучного інтелекту і рішень на базі застосованих цифрових технологій у безпекових процедурах надає швидкість аналізу, однак потребує мінімізації даних, аналіз доступів, незалежного аудиту і персональної відповідальності посадових осіб.