Авторське право на фотографії та візуалізації об'єктів архітектурної спадщини: свобода панорами

Анотація

Анотація. Стаття присвячена аналізу правового режиму фотографій та інших візуалізацій об’єктів архітектурної спадщини в контексті авторського права і свободи панорами. Визначено, що свобода панорами як виняток з авторського права відіграє важливу роль у забезпеченні балансу між захистом прав авторів архітектурних творів і публічним інтересом у вільному доступі до візуального простору. Розглянуто міжнародно-правові засади охорони архітектурних об’єктів як авторських творів, зокрема положення Бернської конвенції. Проаналізовано національне законодавство та законодавство окремих держав-членів ЄС (Німеччини, Іспанії, Португалії, Франції, Італії, Греції) щодо свободи панорами, з урахуванням обмежень на комерційне використання, визначення поняття «громадське місце», особливостей застосування новітніх технологій (аерозйомка, дрони). Досліджено судову практику зарубіжних країн, зокрема рішення Федерального суду Німеччини 2024 року, яке визначає, що свобода панорами не поширюється на зйомку з дронів, оскільки такі зображення створюють особливу перспективу, яка не є рівнозначною звичному сприйняттю людини у відкритому просторі. Визначено, що свобода панорами у більшості країн Європи не є універсальною: одні держави (Німеччина, Іспанія, Португалія) визнають її широко, інші (Франція, Італія, Греція) суттєво обмежують. Встановлено, що Україна, перебуваючи на шляху гармонізації свого законодавства з правом ЄС, уже вжила низку кроків для унормування свободи панорами. Наголошується на тому, що використання аерофотозйомки потребує окремого правового регулювання та не може автоматично підпадати під дію традиційного винятку свободи панорами. На підставі аналізу зроблено висновок про необхідність вдосконалення національного законодавства у сфері свободи панорами, з урахуванням кращих європейських практик та потреб цифрового суспільства.