Ефективність комбінованого швидкісно-силового тренування у підготовці футболістів

Анотація

Сучасний футбол характеризується високою інтенсивністю ігрових дій, що супроводжуються численними короткочасними прискореннями, стрибками та різкими змінами напрямку руху. У зв’язку з цим особливого значення набуває розвиток швидкісно-силових якостей спортсменів, які забезпечують ефективність виконання техніко-тактичних дій у змагальній діяльності. Метою дослідження є визначення ефективності застосування комбінованого швидкісно-силового тренування для підвищення показників спеціальної фізичної підготовленості футболістів. У дослідженні використано комплекс взаємопов’язаних методів, зокрема аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, педагогічне тестування та методи математичної статистики. Емпіричну базу дослідження склали результати тестування 36 футболістів віком 16–18 років. Експериментальна програма тривала 8 тижнів і передбачала проведення трьох комбінованих швидкісно-силових тренувань на тиждень із використанням силових, пліометричних і швидкісних вправ. Рівень спеціальної фізичної підготовленості оцінювався за результатами тестів: біг на 30 м, вертикальний і горизонтальний стрибки, T-test та Illinois agility test. Результати дослідження засвідчили статистично значуще покращення показників швидкісно-силових якостей футболістів після реалізації експериментальної програми (p < 0,05). Зокрема, результат спринту на дистанції 30 м покращився з 4,43 ± 0,18 с до 4,26 ± 0,16 с. Показники вертикального стрибка зросли з 43,2 ± 4,1 см до 46,7 ± 4,3 см, а горизонтального – з 218 ± 12 см до 229 ± 13 см. Також зафіксовано покращення результатів у тестах на швидкість зміни напрямку руху: у T-test показник зменшився з 10,12 ± 0,41 с до 9,74 ± 0,39 с, а у Illinois agility test – з 16,84 ± 0,56 с до 16,21 ± 0,49 с. Отримані результати свідчать про позитивний вплив комбінованих тренувальних програм на розвиток спринтерської швидкості, вибухової сили та маневреності спортсменів. Наукова новизна дослідження полягає в експериментальному обґрунтуванні ефективності моделі комбінованого швидкісно-силового тренування у підготовці футболістів юнацького віку та уточненні її впливу на основні показники спеціальної фізичної підготовленості спортсменів. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі тренування у практиці підготовки футболістів дитячо-юнацьких спортивних шкіл, футбольних академій і спортивних клубів для підвищення рівня швидкісно-силової підготовленості спортсменів та оптимізації структури тренувального процесу.