Правове регулювання використання штучного інтелекту в юридичній практиці: досвід Європейського Союзу, США та Великої Британії

Анотація

Анотація. У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз трьох регуляторних стратегій щодо використання штучного інтелекту в юридичній практиці — Європейського Союзу, США та Великої Британії. Встановлено, що в основі кожної з цих стратегій лежить відмінна правова філософія: ЄС виходить з презумпції небезпеки, що потребує обов'язкового регулювання; США — з презумпції свободи, що підлягає саморегулюванню через кодекс етики; Велика Британія — з презумпції достатності наявного права, що має застосовуватися через секторальних регуляторів. Проаналізовано змістовні вимоги Акту ЄС про штучний інтелект (Regulation (EU) 2024/1689) у частині, що стосується юридичної практики, — передусім класифікацію систем штучного інтелекту за рівнем ризику і зобов'язання операторів. Виявлено, що за всіх відмінностей у формі регулювання зміст вимог до правника є спільним в усіх трьох системах: обов'язок компетентності, обов'язок нагляду, обов'язок конфіденційності та обов'язок прозорості. Обґрунтовано, що для України пріоритетним є наближення до моделі ЄС відповідно до зобов'язань за Угодою про асоціацію.