ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Анотація

У статті досліджено теоретико-правові засади юридичної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері в умовах розвитку інформаційного суспільства, цифровізації та сучасних воєнних викликів. На основі аналізу чинного законодавства України, зокрема Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також міжнародних правових актів, зокрема Конвенції про кіберзлочинність, розкрито сутність інформації як правової категорії та визначено її місце у системі суспільних відносин. У ході дослідження встановлено, що інформація виступає не лише ресурсом, але й стратегічним фактором впливу, який визначає ефективність функціонування держави, рівень захищеності прав і свобод людини та стабільність суспільства. Обґрунтовано, що правове регулювання інформаційних відносин має комплексний характер і спрямоване на забезпечення балансу між реалізацією права на інформацію та необхідністю її обмеження в інтересах національної безпеки, громадського порядку та захисту прав інших осіб. Проаналізовано поняття та ознаки інформаційних правопорушень, які визначаються як протиправні, суспільно небезпечні та винні діяння, що здійснюються у сфері інформаційної діяльності або з використанням інформаційних технологій і порушують встановлений порядок інформаційних відносин. Встановлено, що характерною рисою таких правопорушень є їх тісний зв'язок із процесами створення, оброблення, зберігання та поширення інформації, а також із функціонуванням інформаційно-комунікаційних систем. Визначено, що система юридичної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері має міжгалузевий характер і включає кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Доведено, що кримінальна відповідальність застосовується за найбільш суспільно небезпечні діяння, пов'язані з несанкціонованим втручанням у роботу інформаційних систем, тоді як адміністративна відповідальність виконує превентивну функцію і спрямована на припинення менш небезпечних порушень. Водночас цивільно-правова відповідальність забезпечує відшкодування завданої шкоди, а дисциплінарна – дотримання правил інформаційної діяльності у межах трудових відносин. Особливу увагу приділено питанням захисту персональних даних, які в умовах цифровізації набувають особливого значення. Встановлено, що порушення порядку обробки персональних даних є одним із найбільш поширених видів правопорушень у цій сфері та потребує належного правового регулювання і контролю. Окремо досліджено вплив сучасних викликів, зокрема дезінформації, пропаганди та інформаційних операцій, які особливо актуалізуються в умовах російсько-української війни. Обґрунтовано, що інформаційна сфера фактично перетворюється на окремий фронт, а поширення недостовірної інформації становить загрозу національній безпеці та демократичним процесам. У зв'язку з цим підкреслено необхідність удосконалення механізмів юридичної відповідальності та впровадження комплексної системи протидії інформаційним загрозам. Проаналізовано також міжнародний досвід, зокрема європейські підходи до протидії інформаційним правопорушенням, які базуються на поєднанні правових, організаційних і технологічних інструментів. Встановлено, що їх адаптація в Україні є важливим кроком для підвищення ефективності захисту інформаційного простору держави.