Колабораціонізм в умовах російсько-української війни: мотиваційні чинники та проблема меж кримінальної відповідальності

Анотація

У статті досліджено колабораціонізм в умовах російсько-української війни як багатовимірне соціально-політичне та кримінально-правове явище, що охоплює адміністративну, інформаційну, економічну, освітню, пропагандистську й військово-політичну взаємодію осіб з окупаційними структурами держави-агресора. Актуальність теми зумовлена тим, що після повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року Україна зіткнулася з потребою правової кваліфікації форм співпраці з незаконними органами влади на тимчасово окупованих територіях. Особливу увагу приділено ст. 111-1 Кримінального кодексу України, яка встановила відповідальність за колабораційну діяльність, а також проблемі її співвідношення з нормами міжнародного гуманітарного права та прав людини. Метою даної статті є комплексне теоретико-правове обґрунтування колабораціонізму в умовах російсько-української війни як багатовимірного соціально-політичного та кримінально-правового явища, що потребує розмежування добровільної співпраці з окупаційними структурами, поведінки під примусом і дій, необхідних для забезпечення цивільного життя на тимчасово окупованих територіях України. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-правовий, системний, кримінологічний і дискурсивний підходи. У статті обґрунтовано, що колабораційна діяльність може бути зумовлена ідеологічною підтримкою агресора, економічним розрахунком, кар'єрним інтересом, страхом перед репресіями, інформаційною ізоляцією, гуманітарною кризою або фактичною безальтернативністю дій. Визначено, що ключовою проблемою є встановлення меж між кримінально караною співпрацею, прагматичним пристосуванням, поведінкою під примусом і виконанням соціально необхідних функцій. Зроблено висновок, що правова політика України має забезпечувати невідворотність кримінальної відповідальності для осіб, які свідомо сприяли окупаційному режиму і, водночас, запобігати надмірній криміналізації дій цивільних осіб, які вчинили їх під окупаційним примусом.