Сутність і структура цифрової компетентності фахових молодших бакалаврів з фізичної культури і спорту

Анотація

У статті висвітлено результати комплексного дослідження сутності та структури цифрової компетентності професійних молодших бакалаврів з фізичної культури і спорту. Актуальність проблеми зумовлена процесами глобальної цифровізації, що охоплюють усі сфери суспільного життя та висувають нові вимоги до підготовки фахівців, здатних ефективно застосовувати цифрові технології у професійній діяльності, освітньому процесі та комунікації. Підкреслено, що цифрова компетентність є динамічною категорією, яка постійно оновлюється відповідно до технологічних змін, а її формування має ґрунтуватися на принципах безперервної освіти, що охоплює формальне, неформальне та інформальне навчання. У роботі здійснено огляд міжнародних документів, які визначають ключові компетентності сучасної людини та підкреслюють значення цифрової компетентності для особистісного розвитку, професійної мобільності та соціальної інтеграції. На основі аналізу наукових джерел уточнено зміст поняття «цифрова компетентність» як інтегральної складової професійної компетентності, що поєднує знання, уміння, цінності та ставлення, необхідні для безпечного й відповідального використання цифрового середовища. Запропоновано структуру цифрової компетентності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, яка включає чотири взаємопов'язані компоненти: аксіологічний, гносеологічний, технологічний та рефлексивний. Аксіологічний компонент відображає систему цінностей і мотиваційних орієнтацій, що забезпечують відповідальне ставлення до використання цифрових ресурсів, дотримання принципів академічної доброчесності та прав інтелектуальної власності. Гносеологічний компонент охоплює знання про цифрове середовище, інструменти та ресурси, уміння критично оцінювати інформацію, забезпечувати її безпечне зберігання та використання. Технологічний компонент визначає практичні навички застосування цифрових технологій у професійній діяльності, включаючи організацію освітнього процесу, моніторинг фізичного стану здобувачів освіти, створення та адаптацію цифрового контенту. Рефлексивний компонент пов'язаний із здатністю до самооцінки рівня цифрової компетентності, критичного аналізу ефективності використання цифрових інструментів та орієнтації на безперервний саморозвиток.