ВИХОВАННЯ ДІДЖИТАЛ КУЛЬТУРИ У ФАХОВИХ МОЛОДШИХ БАКАЛАВРАХ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблемі формування діджитал культури майбутніх фахових молодших бакалаврів у складних умовах воєнного стану та тотальної цифровізації суспільства. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці стратегій виховання діджитал культури здобувачів фахової передвищої освіти як інструменту професійної стійкості (digital resilience) та адаптивності. Методи дослідження охоплюють системний аналіз структури діджитал культури, порівняльний аналіз моделей дистанційного навчання та математичну верифікацію результатів за критеріями Стьюдента. Результати дослідження демонструють трансформацію поняття «діджитал культура» у цілісне особистісне утворення, що охоплює цифрову гігієну, здоров'язбережувальні практики та етичне використання штучного інтелекту. Обґрунтовано трирівневу модель виховання: травмаінформований когнітивний рівень (формування медіа-імунітету та демістифікація ШІ), аксіологічно-етичний рівень (розвиток академічної доброчесності в умовах використання генеративних нейромереж) та здоров'язбережувальна екосистема (організація навчання в укриттях, техніка «Помодоро»). Доведено, що ефективне виховання діджитал культури потребує створення цілісної екосистеми цифрової стійкості, інтегрованої з травмаінформованим підходом. Встановлено, що в умовах війни діджитал культура стає стратегічним фактором національної безпеки. Сформована культура базується на синергії когнітивного, аксіологічного та здоров'язбережувального компонентів. Математично підтверджено ефективність запропонованої моделі на вибірці з 475 студентів. Будь-яка генерація тексту штучним інтелектом без належного маркування класифікується як академічний плагіат. Організація навчання в екстремальних умовах потребує дотримання жорстких санітарно-гігієнічних норм та впровадження технік запобігання когнітивному перевантаженню..