СПЕЦИФІКА ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА НЕДОТОРКАНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Анотація

У статті досліджено особливості проведення огляду місця події у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності, вчинених стосовно дітейВстановлено, що специфіка проведення огляду значною мірою залежить від характеру взаємовідносин між потерпілою особою та правопорушником. З'ясовано, що у випадках відсутності попереднього знайомства кримінальне правопорушення найчастіше вчиняється на відкритій місцевості, тоді як за наявності довірливих чи сімейних зв'язків місцем його вчинення переважно виступає житло або інше приміщення, пов'язане з правопорушником чи потерпілою особою. Особливу увагу приділено дослідженню слідової картини у кримінальних провадженнях цієї категорії. Обґрунтовано, що особливого доказового значення набувають біологічні сліди, які можуть містити генетичну інформацію та бути об'єктом молекулярно-генетичних досліджень. Разом із тим доведено, що значення огляду місця події не обмежується лише пошуком біологічних слідів, оскільки навіть за їх відсутності результати належно проведеного огляду у сукупності з іншими слідчими (розшуковими) діями дозволяють реконструювати механізм кримінального правопорушення та підтвердити окремі елементи версії сторони обвинувачення. Обґрунтовано, що у сучасних умовах місцем вчинення кримінального правопорушення фактично може виступати не лише фізичне середовище, але й цифровий простір, у межах якого здійснювалася комунікація між дитиною та правопорушником. У зв'язку з цим під час огляду важливого значення набувають виявлення електронних носіїв інформації, мобільних пристроїв, цифрових слідів, електронного листування та grooming-індикаторів. У статті також акцентовано увагу на необхідності дотримання дитиноцентрованого підходу під час проведення огляду місця події. Обґрунтовано доцільність нормативного закріплення обов'язкового залучення психолога у випадках проведення огляду місця події за участю дітей-потерпілих. Крім того, запропоновано закріпити у КПК України принцип контрольованої первинної комунікації з дитиною, який передбачає обмеження кола осіб, уповноважених на взаємодію з потерпілою особою до визначення відповідної тактики ювенальним прокурором спільно з психологом.