Філософсько-правові проблеми обмеження використання штучного інтелекту

Анотація

У статті досліджено філософсько-правові проблеми обмеження використання штучного інтелекту в умовах його стрімкого впровадження у різні сфери життя суспільства. Обґрунтовано, що штучний інтелект не може розглядатися лише як інструмент технічної оптимізації, оскільки його застосування безпосередньо впливає на реалізацію права на приватність, рівність, недискримінацію, доступ до правосуддя, захист персональних даних, справедливий судовий розгляд і людську гідність. Метою статті є філософсько-правовий аналіз проблеми обмеження використання штучного інтелекту на основі визначення основних ризиків його застосування для прав людини, правосуддя та публічного управління, а також обґрунтування доцільності впровадження ризик-орієнтованої моделі правового регулювання, яка заснована на принципах людської гідності, автономії, пропорційності, прозорості, підзвітності, недискримінації та ефективного контролю людини. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний, системний, аксіологічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий методи та метод правового прогнозування. Визначено, що ключовими ризиками застосування ШІ є алгоритмічна дискримінація, непрозорість автоматизованих рішень, порушення приватності, розмивання юридичної відповідальності та підміна людського рішення алгоритмічним прогнозом. Доведено, що правове обмеження ШІ не має зводитися до загальної заборони технології, а повинно ґрунтуватися на диференціації рівнів ризику: забороні найнебезпечніших практик, суворому контролі високоризикових систем і м'якшому регулюванні низькоризикових застосувань. Особливу увагу приділено потребі збереження реального людського контролю у правосудді та публічному управлінні. Зроблено висновок, що для України доцільним є поступове формування законодавства про ШІ з урахуванням EU AI Act, стандартів Ради Європи, рекомендацій UNESCO та національних конституційних гарантій.