Правові механізми протидії агантурній діяльності спецслужб рф в умовах воєнного стану

Анотація

Стаття досліджує правові механізми протидії агентурній діяльності спецслужб російської федерації в умовах міжнародного збройного конфлікту та воєнного стану в Україні. Головна мета – сформувати цілісну, доказово стійку та права-людинно орієнтовану модель протидії, яка поєднує кримінально-правові інструменти, контррозвідувальні повноваження, процесуальні стандарти щодо цифрових доказів, санкційні режими, а також міжнародно-правову кооперацію. На основі порівняльно-правового й догматичного аналізу норм Кримінального кодексу України (державна зрада, шпигунство, диверсія, колабораційна діяльність, пособництво агресорові), Кримінального процесуального кодексу (негласні слідчі дії), спеціальних законів про контррозвідку, державну таємницю, санкції та воєнний стан, а також практики ЄСПЛ і положень Будапештської конвенції, обґрунтовано вимоги законності, необхідності та пропорційності втручань у приватність. Стаття демонструє, що чинне законодавство України забезпечує базову криміналізацію ключових діянь, однак не містить уніфікованої дефініції «агентурної діяльності» як комплексного явища, яке включає вербування, інструктування, фінансування, конспірацію, логістику, передання звітності та сприяння диверсіям. Відсутність такої дефініції знижує передбачуваність кваліфікації, ускладнює статистичний облік і транскордонну взаємодію. Запропоновано модель подвійного нагляду за НСРД: попередній судовий дозвіл з уніфікованим тестом пропорційності та постфактум парламентський огляд агрегованих показників із незалежним технічним аудитом інфраструктури перехоплення. У межах Будапештської конвенції деталізовано порядок оперативного збереження, доступу, збирання трафіку і перехоплення контенту у реальному часі з дотриманням технічних бенчмарків ETSI Lawful Interception. У статті запропоновано інтегровану модель поєднання санкційного інструментарію з кримінальним провадженням: створення єдиного міжвідомчого реєстру пов'язаних осіб і активів (у т.ч. криптоактивів), синхронізація рішень про блокування/замороження з арештами і спецконфіскацією, прискорений судовий перегляд санкцій та розширення охоплення на посередників і логістичні ланки. Такий підхід позбавляє агентурні мережі ресурсів на ранніх етапах та полегшує міжнародну взаємодію з ЄС/США/Великою Британією.