Соціологія довіри до медіації у сфері інтелектуальної власності: причини вибору позасудових процедур

Анотація

У статті здійснено комплексний соціолого-правовий аналіз довіри до медіації у сфері інтелектуальної власності як ключового чинника, що визначає вибір позасудових процедур врегулювання спорів. Розкрито зміст довіри як багаторівневої соціальної категорії, що охоплює інституційний, міжособистісний та процедурний виміри, та обґрунтовано її значення для функціонування медіації як альтернативного способу захисту прав. Проаналізовано особливості спорів у сфері інтелектуальної власності, зокрема складність доказування, наявність творчого компоненту, високу економічну та репутаційну цінність об'єктів, а також динамічність правовідносин, що зумовлює підвищену чутливість сторін до вибору механізму врегулювання конфлікту. Визначено соціальні чинники формування довіри до медіації, серед яких рівень правової культури, обізнаність про позасудові процедури, попередній досвід конфліктів, вплив професійного середовища, освіти та соціального капіталу. Окреслено основні бар'єри, що перешкоджають зверненню до медіації, зокрема домінування змагальної правової культури, недовіру до нейтральності процедури, страх розкриття конфіденційної інформації та недостатню інституційну легітимацію медіації. Обґрунтовано можливість емпіричного дослідження ставлення до медіації серед правовласників, юристів і представників креативних індустрій із метою виявлення реальних мотивів вибору або відмови від позасудових процедур. У висновках показано, що довіра виступає визначальним соціальним фактором, який впливає як на поширеність медіації, так і на її результативність у сфері інтелектуальної власності, забезпечуючи ефективність переговорного процесу та стабільність досягнутих домовленостей.