Проблеми правового регулювання безпеки використання штучного інтелекту у системі публічного управління

Анотація

Мета статті полягала у тому, щоб охарактеризувати проблеми правового регулювання безпеки використання штучного інтелекту у системі публічного управління. Завдання статті полягають у тому, щоб проаналізувати сучасні підходи до правового регулювання використання штучного інтелекту в діяльності органів публічної влади; визначити основні ризики та загрози інформаційній безпеці, що виникають у процесі застосування технологій штучного інтелекту в управлінській діяльності; окреслити проблемні аспекти забезпечення інформаційної безпеки при використанні таких технологій.

У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, застосовано діалектичний, системний, формально-юридичний, структурно-функціональний та інші методи наукового пізнання, що дозволило проаналізувати чинне законодавство України, акти Європейського Союзу, а також виявити прогалини та суперечності у правовому забезпеченні досліджуваної сфери.

У статті встановлено, що швидкий розвиток технологій штучного інтелекту випереджає формування належного нормативно-правового забезпечення, що ускладнює ефективне регулювання їх використання у сфері публічного управління. Проаналізовано сучасні підходи до правового регулювання штучного інтелекту, зокрема положення актів Європейського Союзу та стратегічних документів України у сфері цифрової трансформації та інформаційної безпеки. З’ясовано, що існуючі механізми державного контролю за використанням систем штучного інтелекту в системі публічного управління мають фрагментарний характер і потребують подальшого розвитку. Визначено, що безконтрольне та не обмежене відповідно до існуючих ризиків використання ШІ у системі публічної влади може утворювати загрози національній, інформаційній та воєнній безпеці. Такі загрози обумовлені трьома основними факторами: 1) можливістю прийняття помилкового управлінського рішення, базованого на помилкових результатах застосування інструментів ШІ (т. зв. галюцинацій або марення ШІ); 2) несанкціонованим витоком відомостей та даних, які  можуть бути використані державою-агресором; 3) поступовою депрофесіоналізацією публічних службовців внаслідок систематичного застосування інструментів ШІ для збору даних, аналітичної діяльності, створення прогнозів, планування тощо.