Інституційно-організаційне забезпечення державної політики детінізації економіки в системі економічної безпеки суб'єктів господарювання

Анотація

Статтю присвячено обґрунтуванню моделі державної політики детінізації, що має посилити захищеність легальної господарської діяльності в умовах воєнної та післявоєнної трансформації України. Метою дослідження є визначення змісту, структурних елементів і напрямів удосконалення такої моделі з урахуванням ризиків, пов'язаних із тіньовими практиками, фрагментарністю контролю, непрозорістю контрагентів і слабкою координацією державних інституцій. Методологічну основу дослідження становить поєднання системного, інституційного, структурно-функціонального, нормативно-правового та ризик-орієнтованого підходів. Системний підхід використано для розгляду детінізації як складової ширшого механізму захисту легальної економічної діяльності; інституційний і структурно-функціональний підходи – для розмежування ролі державних органів, управлінських процедур, цифрових сервісів, фінансового моніторингу, антикорупційних запобіжників і правового захисту бізнесу; ризик-орієнтований підхід – для встановлення зв'язку між державними інструментами детінізації та корпоративними системами комплаєнсу, перевірки контрагентів і управління ризиками. Дослідження показало, що детінізація економіки не може зводитися до збільшення кількості перевірок, кримінальних проваджень або сум донарахувань. Її ефективність має оцінюватися через здатність держави зменшувати простір для тіньових практик, забезпечувати пропорційність контролю, відкривати якісні дані для бізнесу, формувати зрозумілі критерії ризику та створювати умови, за яких легальна поведінка стає простішою, передбачуванішою і менш витратною. У статті така модель подається як поєднання стратегічної координації, податкового й митного адміністрування, діяльності Бюро економічної безпеки України, фінансового моніторингу, антикорупційної політики, цифрової простежуваності господарських операцій, сервісної підтримки та правового захисту добросовісного бізнесу. Окреслено методичну прогалину, пов'язану із втратою чинності попередніми Методичними рекомендаціями щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, що актуалізує потребу в оновленні індикаторної бази з урахуванням ризиків воєнного часу, стану ринку праці, фінансової прозорості, стійкості ланцюгів постачання, поведінки суб'єктів господарювання та регіональних дисбалансів. Обґрунтовано управлінський цикл детінізації, який охоплює виявлення тіньових практик, оцінювання їх ризиків, визначення пріоритетів реагування, добір інструментів впливу та оцінювання результативності. Наукова новизна полягає у розвитку підходу до державної політики детінізації як інституційного механізму формування безпечного середовища для легальної підприємницької діяльності, а не лише як фіскального або правоохоронного інструменту. Удосконалено бачення взаємозв'язку між державними механізмами обмеження тіньових практик і внутрішніми системами ризик-орієнтованого управління, комплаєнсу та економічної безпеки підприємств. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання органами державної влади під час оновлення методичної бази оцінювання економічної безпеки, розвитку міжвідомчого обміну даними, формування критеріїв ризику та переходу від постфактум контролю до превентивного управління ризиками. Для суб'єктів господарювання запропонований підхід може бути корисним під час побудови систем перевірки контрагентів, внутрішнього аудиту, комплаєнсу, захисту від недобросовісної конкуренції та формування резилієнтних бізнес-моделей.