ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СМАРТ-КОНТРАКТІВ

Анотація

У статті досліджено проблему цивільно-правової кваліфікації смарт-контракту. Обґрунтовано, що смарт-контракт не має єдиної універсальної правової природи та не повинен автоматично ототожнюватися ані з договором, ані з виключно технічним програмним кодом. Його правове значення залежить від юридичних фактів використання програмного коду у конкретному цивільному правовідношенні. У статті запропоновано здійснювати цивільно-правову оцінку смарт-контракту з урахуванням характеру волевиявлення сторін, визначеності змісту прав та обов'язків, зв'язку коду з основним договором або іншим юридичним фактом, можливості ідентифікації суб'єктів, співвідношення природномовного тексту і програмного коду, а також доступності цивільно-правових способів захисту після автоматизованого виконання. Проаналізовано положення Цивільного кодексу України щодо правочинів і договорів, Закон України «Про електронну комерцію», Концепцію оновлення Цивільного кодексу України, а також українські й зарубіжні доктринальні підходи до смарт-контрактів. Окрему увагу приділено судовій та арбітражній практиці, яка демонструє складність кваліфікації автоматизованих транзакцій, помилки коду, визначення належного суб'єкта відповідальності та вибору застосовного права. Зроблено висновок, що договірна кваліфікація смарт-контракту є можливою лише за наявності ознак домовленості сторін, тоді як в інших випадках смарт-контракт може виконувати роль технічного механізму, способу автоматизованого виконання, засобу забезпечення виконання зобов'язання або цифрового доказу. Актуальність теми посилюється рекодифікаційними процесами. У Концепції оновлення Цивільного кодексу України зазначено, що положення оновленого Цивільного Кодексу України щодо правочинів мають забезпечити функціонування відносин у сфері електронної комерції, смарт-контрактів і веббанкінгу, а також враховувати сучасні тренди цифрової економіки. Це свідчить про необхідність інтеграції смарт-контрактів у систему регулювання приватного права не шляхом механічного створення окремого виду договору, а через уточнення загальних положень про правочини, форму волевиявлення, електронні договори, виконання зобов'язань і способи захисту цивільних прав.