ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД СПЕЦІАЛЬНИХ ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню національного та міжнародного досвіду врегулювання відповідальності за злочини проти людяності через призму спеціальних правових режимів. В статті наведено приклад тлумачення поняття злочинів проти людяності, а також проаналізовано їх основні ознаки. Наведено приблизний перелік держав, що стикались з вчиненням злочинів проти людяності, зокрема на власній території. Зазначено, що спеціальний правовий режим створює сприятливі умови для вчинення злочинів проти людяності, однак не є їх першопричиною. При цьому, спеціальний правовий режим може сприяти посиленню боротьби з вчиненням злочинів проти людяності. Дослідження містить аналіз нормативної міжнародної та національної бази з питань притягнення до відповідальності за злочини проти людяності, серед якої виокремлено Римський статут Міжнародного кримінального суду. Також зазначено приклади закріплення злочинів проти людяності в законодавствах окремих іноземних держав. Проаналізовано причини та наслідки закріплення відповідальності за злочини проти людяності в Кримінальному кодексі України. Окремо відмічено нормотворчу діяльність України з даного питання, що проявляється, зокрема, в проєкті Закону України "Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини". При цьому, зазначено, що процес врегулювання питання притягнення до кримінальної відповідальності за злочини проти людяності в Україні наразі має недоліки та потребує доопрацювання. Акцентовано увагу на несвоєчасному внесенню відповідних змін до національного законодавство про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим частина злочинів проти людяності ризикує бути кваліфікованою за іншою статтею. Також розглянуто окремі недоліки українського правового концепту регулювання притягнення до відповідальності за злочини проти людяності на прикладі вже закріпленої в Кримінальному кодексу України статті 442-1 та вказаного законопроєкту, прийнятого за основу. Як приклад належного реагування на вчинення злочинів проти людяності приведено практику Франції, яка шляхом функціонування окремого уповноваженого органу забезпечує реалізацію вказаної державної політики.