Методика аналізу феномену демотивації у психології праці

Анотація

Проблематику мотивації праці, у межах якої виділялись проблеми негативної, недостатньої, відсутньої мотивації, підриву мотивації тощо протягом тривалого часу розробляли економісти, психологи, соціологи. Частково (не звертаючись до терміну «демотивація праці») над вирішенням цієї проблеми працюють і правознавці при обґрунтуванні правових засад забезпечення ефективності і безпеки праці, безпеки підприємництва. На сьогодні малодослідженою залишається проблема управління демотивацією персоналу підприємств, зокрема у частині виявлення внутрішніх демотиваційних чинників (демотивів), що провокують появу демотиваційних явищ чи наростання демотиваційних процесів як загрозу економічній безпеці підприємства. Такий стан справ формує нові вимоги до методичного забезпечення дослідження демотиваційних чинників. Основним критичним зауваженням науковців, котрі досліджували проблематику управління мотивацією персоналу на основі застосування змістових мотиваційних теорій (теорій, що оперують поняттями «драйв», «мотив», «стимул», «потреба» й ін.) є припущення щодо неможливості конкретно й однозначно виявити внутрішні чинники, що спонукають поведінку людини у визначеному керунку. На основі опрацювання методологічних засад вирішення проблеми демотивації праці при дослідженні особливостей формування системи управління демотивацією персоналу підприємств обґрунтовано доцільність використання такого алгоритму: збір інформації про зовнішнє середовище мотивування; збір інформації про внутрішню мотивацію працівників підприємства; розробка програми мотиваційного впливу (управління демотивацією); аналіз особливостей впровадження програми управління демотивацією праці на підприємстві; оцінка результатів й усунення недоліків; моніторинг внутрішніх і зовнішніх чинників демотивації.